ПРО ШКОДУ ЛЕГАЛЬНИХ ПСИХОАКТИВНИХ ЗАСОБІВ.
На жаль, ця тема мало відображена для широкого кола людей. Залежність як така, але не у вузькому значенні, пов’язана з поняттям про алкогольну, наркотичну, медикаментозну залежність, а наприклад, від їжі, речей, роботи і т. д. У даному випадку, не розглядаю залежність міжособистісну, а у контексті суб’єкт–об’єкт. Тому, розглядати аспект співзалежності не стану.
Говорячи зрозумілою мовою, позначу термін залежність, як хронічну підвищену потребу, яка носить риси нав’язливості, та яку важко подолати.
Без жодного сумніву дані риси залежності спостерігаються також у наркоманів, алкоголіків та інших, що широко висвітлено в літературі, як популярної так і наукової.
Разом з тим можна однозначно сказати, що є реальністю залежність людей від кави, чаю, солодощів, парфумерії, одягу, роботи тощо. Люди часто зловживають цими речами, тобто споживають їх значно більше, ніж це необхідно їм для життя.
Не буду в цій статті заглиблюватися багатьох форм залежності. Але позначу деякий сенс терміна залежність.
Найбільш зрозумілим є термін залежність через систему уявлень психотерапії, тобто окремих її напрямків, в якій існує поняття різних форм опорів. Однією з форм опорів є так звана конфлюенція, тобто злиття. У зліченні є продуктивна частина та деструктивна. Продуктивна частина злиття абсолютно необхідна життєдіяльності організму. Деструктивну частину злиття, якраз позначають як залежність. Деструктивна частина злиття як залежність є ригідною, тобто монотонною, стабільною, мало диференційованою, перешкоджає більш повній і продуктивній адаптації, більш доцільній задоволенню потреби.
Так, наприклад, ми бачимо залежність від кави. Якщо людина знає, в який момент і скільки їй потрібно кави, це без сумніву йде на користь. При чому варіацій у різних людей багато: від однієї чашки на рік до безлічі чашок на день.
В літературі часто ці залежності не мають позначення, тобто терміна. Результатом залежності є патологічна адаптація без урахування дійсних потреб організму. З цих залежностей часто складаються місяці, роки і десятиліття життя людини, знижуючи якість і різноманітність життя людини.
Залежності існують із продуктивною стороною життя. Всі хронічні алкоголіки до певного часу працюють, часто мають сім’ї і т.д.
В тот же час, залежності завжди призводить до деструктивної форми життя, бо накопичуючись, незадоволеність перетворюється на деструктивну форму життя.
Деякі залежності дуже важко переборні, та ж залежність від паління тютюна, електроних цигарок, вейпа, а також від кави. На якихось етапах людині здається, і вона в цьому впевнена, що вона вільно може кинути пити, курити, не ходити по магазинах, не розмовляти годинами з друзями ні про що. Згодом людина розуміє, що зупинитися не так просто.
Для цього існує робота з психотерапевтом, психологом, східні підходи (хатха-йога та ін).
У нашому житті для цілеспрямованих людей реальні напрямки іншого порядку: прислухатися до себе і своїх бажань, розвивати свій смак, бути вільнішим у своїх уподобаннях і виборі: «робити-не робити», «потрібно не потрібно», «смачно-не смачно» і особливо відтінках напівтонів, особистого бачення, слухання, відчуття.
На цьому зупинюся. Сподіваюся, що доніс до Вас своє бачення цієї проблеми.
Лікар – нарколог Семененко В.А.